Ти, може, просто вигадка, міраж,
Ти – моя скрипка перша і остання,
Ти мій щоденний і важкий багаж
Такого дивного болючого кохання.
Мені болить іще твоє ім’я,
Моя душа у полум’ї згорає,
Мені здається, це уже не я,
А тільки привид по землі блукає.
Світають ранки, вечоріють дні,
Між віражами долі – інші люди,
А ти так само ще болиш в мені.
Як ми могли з тобою розминутись?
Не знаю, чи колись ти відболиш,
Та я не можу йти й не озиратись:
Неначе за плечима … ти стоїш…
Мені б ще раз з тобою... попрощатись.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674071
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2016
автор: Юлія Л