В селі Кобелецькому в я́блунях Вінничин
Лишивсь нині дід в дев,яносто два роки,
...Й до мене: «Поет, запиши мої свідчення:
У во́йну – румуни стояли, не вовком,
...Давали поїсти – з того́, що підвозили,
Та щоб поліцаї, із наших, не бачили,
Бо їх – відправляли на фронт, румун, босими,
Як наш поліцай нашле́ скаргу всоба́ченну...»
--А хто в поліцаї йшов з наших?
--Краді́ї...
Убивці, безхатчинки; ті, хто чьюсь жінку бажав...
...Я кварту води попросив в діда, сів, і...
А він:
--І податків ввели́ - ніц-ніц-ніц! ...ні гроша́...,
Казали: «Несіть - собі в дім! ...багатійте,
Ви ж бідні, як у Бухаресті - клошари...
І тут... йо́йна правнучка:
--Діду, а діда,
Підем вкоси́ть кроликам?
--За́ра, Фень, за́ра...
І, згорблений, у дев,яносто два роки,
Дід стежкою, в дзю́рках*, косу волочив.
...А я, підсковзнувся, ти й впав на розмокле...
Й вставати не хтілось...
--Що, впав на почин?..
І заусміхалися люди! Мить, фотки,
Там - часу нема. У всіх літо й горо́ди!
22.06.16 р. ( «З подорожів по Вінничині» )
В дзю́рках* - означає: з дірками, які вирила вода
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673796
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.06.2016
автор: Юхниця Євген