Ліс, вітрищами підперезаний,
Прислухається до зими.
Між дубами, поміж березами
Проклада вона шлях саньми.
Путь немовби таємну вказує
До хатини із кришталю,
Де сховалось, гнане образою,
Слово, згублене кимсь, - "люблю".
Треба, мабуть, спасти, утішити,
Попросити вогню в зорі,
Щоб відтало. Але надійніше –
Біля серця його зігріть.
Ледь помітно дорога стелиться
Вглиб дерев кудись навпростець.
Поспішаймо, а то хурделиця
Слід заплутає, замете.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673780
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2016
автор: Ніна Багата