Ніхто не захистить.Ліси рубають.
І залишають рани на землі.
А рани ті травою заростають.
Здається сниться все в страшному сні.
І бідний захистити ліс не в змозі.
Багатий може,бо при владі він.
Але не хоче.Кругова порука.
Та ще він любить грошей передзвін.
Рубають,нищать все навкруг.
Вивозять дуби,берези,граби,явори.
Жорстокі душі і серця жорстокі.
І далі точать гострі пазурі.
Роздерти все прекрасне і чарівне.
Порвати душу лісу на шматки.
Дерева ті рубають що садили
ще прадіди далекої пори.
Не думали вони і не гадали,
що внуки будуть справжні хижаки.
І хоч людську подобу в світлі мають.
Ночами звірі дикі в темноті.
Ліси сумують.Велетні мовчазні.
Служили людям і своїй землі.
І плаче небо теплими дощами.
Птахи співають.Та пісні сумні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673288
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2016
автор: zhmerinchanka