Лишились тільки пні, стоїть гора струпата
І боляче мені. Допоки буде це?
Болить мені за вас ріднесенькі Карпати,
Наче струм той біль поколює під серцем.
Немов перепилася, наче нетвереза.
Людина – варвар вперто точить гострий ніж,
Все підряд до пня стинають гострі леза.
Загуслий кисень з димом разом впереміш,
Немає більше вже отих лісів величних,,
Добилися свого, зрубали все - таки.
Сидять оті мужі у офісах столичних,
І потайки від всіх рахують срібняки.
2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673280
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 19.06.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський