У шлюбі, наче гостьовому, із геть законним чоловіком,
...Який приходить ненадовго, а спати – йде до мамці (ліки...,
Чи там іще щось із матусиних істерик) , так і звикли...,
Зненацька трапилось, з вівторка, як до́ньку з школи ве́зла, лихо:
...Почав похилий вже таксиста – та залицятися до жінки,
Насте́жив, що - одна ночує: до вікон, й залишає квіти...
І над донько́ю - коліжанки почали дружньо насміхатись:
--Один у мами тво́ї – вдень, а інший – по́ночі, козацьки...
Й пішла дитина до бабусі, до папціної, й попросила,
--Хай захистить нас рідний батько: і від осу́д, і від таксиста.
...Рузлучення, гучне, тривало, вже другий місяць, і свекруха –
Як вже могла ... «невістці-лярві» прокльонами палила вуха...
У відповідь – встромляла й жінка язикошку́льні пазюрі ,
Дитина грюкала дверима, як по бруківці – бунтарі.
...А чоловік, той – заспокоював: і маму, жінку, доню.
Таксист? Як розпитавсь, детально, то зразу зникнув з церемоній...
Зате на вулиці традиція заве́лась квітко-лірна:
Як хтось вподобає мадаму - букет лишає біля стріхи.
І кожна жіночка, як ранком вбачає китицю сліпучу,
Себе питає:
--Це – мені? Букет - від «нього»? А пахучий...
Я ж, ( і чому?..), розповіла йому про випадок таксистний,
Невже...
На вулицю ту, кажуть, щоранку, сходиться пів-міста...
18.06.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673192
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 19.06.2016
автор: Юхниця Євген