Бесіда з Діогеном

-  Чого  блукаєш,старцю  Діогене?  
Кого  шукаєш  з  ліхтарем?  
Дай  нам  знання  своє  вогненне  
І  за  тобою  ми  підем.  

-  "Чого  шукаю?",  -  кажеш,  сину.  
Шукаю  я  з  вогнем  людину,  
А  бачу  всюди  лиш  скотину  
Істоту  ницу  та  безкрилу.  

Босфори  подолав  і  Дарданелли,  
Світами  мандрував  без  їжі  й  сну,  
Та  бачив  всюди  лиш  самі  химери  
І  розум  омертвілий,  і  війну.  

І  вигадав  тоді  собі  країну,  
Де  спокій,  мир,  де  тиша  й  благодать,  
Де,  як  скота,  не  продають  феміну  
І  не  панує  лихо,  ніби  тать.  

І  відповів  філософу  нащадок:
-  Гіркий  у  тебе,  батьку,  спадок,  
Бо  все  на  світі  -  тлін  і  суєта,  
Омана,  зрада,  підлість,  глупота...  

Не  мають  люди  ані  крихти  слуху,  
Не  чують  одне  одного  -  хоч  ріж...  
І  жаль  мені  тебе,  хоч  бог  розрухи
Однаково  заманить  на  свій  ніж.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672245
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2016
автор: Той,що воює з вітряками