У шумній залі старого вокзалу,
Я слухала мелодію століть,
А спогади в уяві малювали
Останню зустріч і прощальну мить.
Летіла стрімко стрілка циферблату
У безперервнім стукоті вагонів,
Не встигла я тобі усе сказати.
Ти зник. Я залишалась на пероні.
В майбутнє стрімко потяги летять,
А час нові історії напише,
І будуть тут стрічати й проводжать
Когось того, хто в світі найрідніший.
Мої слова, не сказані тобі,
Злітають знову потягами в небо.
На цім вокзалі, в гамірній юрбі,
Мої слова чекають ще на тебе.
Коли затихне шум в порожній залі,
Час ненароком в душу зазирне:
Чому тоді, на нашому вокзалі
Ти вибрав іншу долю, не мене?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672224
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2016
автор: Юлія Л