Не забувайте тих, хто вже не з нами,
Тих соколів, що тихо над степами
Злетіли ввись, далеку Божу вись,
Де обрій низько- низько похиливсь
В поклоні.
Клубками піднімавсь пекучий дим,
Здавалось, світ закінчився за ним,
Стояли сірі хмари у заслоні,
Виорювали скиби чорні коні,
В поклоні.
Та то не скиби, то сумні могили
Між пеклом й Раєм залишили
Дорогу вічності, між смертю та життям,
Не пройдену людським дитям
У щасті...
Не забувайте тих, хто вже не з нами,
Тих соколів, що тихо над степами
Крильми змахнули, ввічність подалися,
Народе Божий! Ти за них молися,
В поклоні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672114
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Леся Утриско