Ти висипав мені у душу сніг...
Увесь свій сніг... і навіть, не помітив,
Що сни не йдуть до тебе уві сні
І пада сніг посеред твого літа.
Ти виліпив фортецю з кучугур
І я у ній (щаслива…?)заховалась,
І десь посеред льодових фігур
Я захолола й вже не воскресала.
Поплакати б... та тільки скалки сліз
Дзвіночком кришталевим голосили,
допоки тихо падали у сніг!
А там - мовчати...знову, що є сили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672070
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2016
автор: Meggi