--Де хата діда Салови́на, не підкажете? Померлого...
--Аякже, о́н-он-де, її - гляди́ть сусідка, За́ї.
Й я, радісний, в свій двір! Там - ...кур - сто... розливаються, як келихи,
Усе подряпали...Сараї, хата – навстіж, Бруд – гуляє,
В будинку: меблів – йок.... Боксерські «груші» із зерна – зі стелі виросли,
Дров на городі – йок...Город, мовби сміттєзвалище, І лилися
Кефіри слів, як мене радо бачити сімейство За́їв...
--А кури є?
--Нема.
--А то – чиї?
--То наші...
--А як вони від вас через дорогу страшну
До нас перебігають так відважно?
--А ми у вас їх поселили, на веранді...
--А що це в льосі за болото бультиха́ і тхне індиком?
--То ми заквасили лушпиння сво́їм козочкам і свинкам...
--Чиї плуги?
--А то сусіда збоку.
--Хто дозволив?
Ніхто, я йо́му ска́жу, най забе́ре.
--Високі...
--То ваші де́реви засохли...
--А чому...
--Мої племішки
Легенько ки́дались сокирами й зламали трошки вишні...
P.S.
Я мамі ввечері дзвонив, сказав, крізь лють і сором:
«Все позакри́вано, порядок, і ніччо́ не зникло з двору.»
11.06.16 р. ( "Мати попросили заїхати в її родинне..." )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671737
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 12.06.2016
автор: Юхниця Євген