Кудись поділися вірші...
Всі рими розлетілись прахом,
мов спори чорної парші.
Чи мо' роз'їло їх в іржі
людської жовчі, корчі й страху.
Кудись та ж зникли...а куди?
Усюди заглядала: в душу,
у кран проточної води,
у погріб...у твої сліди...
і не знайду - зізнатись мушу!
Чи не стараюсь? Чи боюсь?...
що як знайду - то не спинюся
й не стане місця у раю
мойого серця кораблю.
Як він на мілині - схилюся,
скорюся долі, обросту
молюсками й столітнім мохом
й, пізнавши істину просту,
я знову віршем проросту,
хай несміливо і потроху!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671034
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 08.06.2016
автор: Meggi