Багато в світі незрівняної краси, сьогодні іншу тему я порушу, про тих що сунуть скрізь свої носи, заглянути бажають в кожну душу! Далеко чути їхні голоси, трясуть людину вперто наче грушу, звикли усюди сунути носи, безцеремонно залізати в душу! Такі були і є в усі часи, достатньо їх на морі і на суші, старайтесь підрубати їм носи, не відкривайте їм ніколи душі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670737
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.06.2016
автор: Олег Князь