Клює сорока на блискуче.
Усі злодії – на чуже,
ну, а домашні – на онучі.
І тут утрати неминучі.
Ніхто своє не вбереже.
Падкі поети на романи.
Заможних щупає пірат,
а от заміжніх – донжуани.
Клепають речі клептомани,
а графомани – плагіат.
Міняють мани на карати
і у колекції беруть.
Чекають слави герострати.
Іде поліція карати,
а несуни усе несуть.
За золоті у себе гори
велике Пу сусіду боре
і захищає уркаган.
Воно освоює простори,
і завоює Біле море,
і переплюне океан.
А наші акції – круїзи.
Пакують клоуни валізи
подалі у чужі краї.
Європа консервує візи,
якщо[i] укропія [/i]полізе
у метрополії її.
П’єро обожнює кориду,
а буратіни-аскариди
дешеві пляжі у Криму,
а [i]лугандонія –[/i] тюрму;
імперіали – прокурори,
а [i]можновладіє –[/i] офшори,
а [i]тугодуміє[/i] – суму.
Парафія – і та воює.
І [i]православіє[/i] не чує, –
[i]ніхто своє не вбереже.[/i]
Ми салютуємо уже!
Немає мафії такої,
що не готується до бою,
і не захапає чуже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670690
Рубрика:
дата надходження 06.06.2016
автор: I.Teрен