Знову сама,
Знову я на твоєму березі,
Океане мій, під ногами гладенька галька.
Пригорни мене, не покинь… там, у тому вересні
Десь розбилась собі
на друзки моя печалька…
Але що тепер,
Навзамін що сьогодні матиму?
Як же сталось це? як насправді воно так сталося?!
Піднялась до хмар, розлетілась на іскри-атоми…
Несподівано так
розсипалась – я зосталася…
З павутини снів,
Із піску я її ліпитиму…
Відлітати час… кличуть гуси у вирій селезня…
Тільки що – мені? як тепер я без неї житиму?!
Океане мій,
я так довго чекала вересня…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2016
автор: гостя