Буває, сину, що душа,
Летить від нас у синє небо…
І доля гине без гроша,
Та нам ще жити - жити треба.
Ти, сину, душу бережи,
Рахуй літа, як крок життєвий,
Коли додійдеш до межі,
Відчуєш, чи ти був щасливий…
Нехай життя притишить хід,
Вечірні зорі йдуть у сплячку
І заспіває дивом світ,
Погинуть горе і болячки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670350
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.06.2016
автор: Віталій Назарук