Вітер шелестить у сухім колоссі,
Підіймає хвилі й бурю у волоссі.
Ген за долом коні стали табуном,
І Пегас у небі разом із орлом.
Райдуга весела вийшла зі струмка,
Заховалось Сонце, враз зійшла зоря.
В хмурім лісі ходить темний лісовик,
А побачив місяць - за горою зник.
Й тут я розумію, що навколо сон.
Миттю прокидаюсь - біля вікон слон.
В Індії пекучій опинився я,
Миттю зрозумівши - в ролі коваля.
Я кував їм стріли, броні і мечі
Так й не зрозумівши - сон це чи вже ні.
І король славетний замовляв меча.
Викував я крицю йому до плеча.
Золотом багатим він нагородив,
Я від того статку мало не зомлів.
Тут я прокидаюсь вранці в Україні,
Ще й у понеділок, як у формаліні.
Марно намагався прокидатись я,
Сон цей надто міцний - вороття нема.
Сон у сні не рідкість - ти давно це знав,
Знаю я напевне, ти не раз так спав.
Скажу правду, досі що ти не приймав:
Ти це все читаєш і собі мовчиш.
Друже! Прокидайся! Ти наразі спиш!
Вінниця
21:18 24.04.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670093
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 03.06.2016
автор: Казимир Хрусталь