[youtube]https://youtu.be/pIt1BP1bB4s[/youtube]
[i][b][color="#084e80"]Мені дав Бог творити мемуари...
То – спогади мої… про се, про те.
Ще й не нажив збережень, авуарів,
а сніговій у вічі вже мете…
А в шибу мокро барабанить осінь,
зриває з липи одинокий лист…
Та серце жалісно благає, просить:
хоч подумки у долю повернись!..
Було ж бо нам так затишно під Спасом:
буяла пристрасть і бевзіла млость -
котилось колесо рожевим часом,
де долі тій крутитись довелось.
Була суєтність, та були й "запої" -
від хмелю щасті шаленіла п’янь…
Все ж не впилися милістю такою
уярмлені жагою Інь і Янь.
Мені дав Бог свого дожити віку
без хворості, нестатків і страждань...
Дісталося усе ж й такого квіту –
не без журби,
сльози,
розчарувань…
Тож хочеться уже лазурі неба,
міцного миру – зовні і в собі…
Пора робити це... Почну із себе,
заки́ не впав в розгнузданій гульбі.
…Мені дав Бог все те, чого й не вартий!
Йому ж я шлю од щирости любов,
В згасанні дня поставлю я на карту
Життєвий звіт – сповідний часослов...
[/color][/b]
03.06.2016[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2016
автор: Олекса Удайко