Біля ставу, берізки коси розпустили,
Між собою, листочки тихо шепотіли,
Став, ще трішки, спочивав, сонце підіймалось,
Вітерець, ледь повівав, земля вже проснулась.
А по боки та й осоки, став обіймали,
Із очеретом, разом сон охороняли,
Вже проміння, сонячне лягло по водиці,
І злітаються птахи, п’ють воду й синиці.
Пробудилося, дно ставка і пішли круги,
Заплескали, жваво рибки попід береги,
Прилетіли кулики, тішились у воді,
Заховалися, у зіллі деркач й журавлі.
Качки галас підняли та й швидко пірнали,
Добували, харчі вміло, крильця купали,
Балухаті, хитрі жаби, аж завмирали,
Тож птахи у воді, вже загрозою стали.
У ставочку, життя, майже зовсім проснулось,
До берізок, ніжно сонечко посміхнулось,
Блищить листя, цілують сонячні промінці,
Все довкола, тішилось ранку, літній красі.
О3.06.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669970
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2016
автор: Ніна Незламна