От й прийшло заслуговане літо, взяло́ і наста́ло.
І начікана радість відпусток в турботних напру́жках.
І назбирані гривні за рік, як похилені зали,
Та у жінки в очах задоволена чимось примружка.
--Ну кажи вже: щось запланувала? Виходить? Коли?
А моя:
--До доньки зачастив кавалерик, такий собі, збитий.
--Та ти що????? Їй тре вчитися! Літо, екзамени в червні!
--Так, так! Літо й в дочки́, і очікування фосфори́тні
Слава богу втілилися - в плечі хлоп,я́, в широченні!
Я – за слухавку! Доченьку- застерегти від учинків!
...От, від жінки ...спіймав ...за свою, за «суху», поведінку...
Літо – взя́ло й настало. Із літніми, всюдорозквіттями.
...Зачаровані – всі? ...набузи́неними очмаїттями?
01.06.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669566
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 01.06.2016
автор: Юхниця Євген