Ти так довго шукав ту справжню,
В півжиття ти її зустрів
І читаєш, як казку давню,
Маєш те, про що мріяв, хотів
Ти хотів справжніх сліз і усмішок,
Ти палкого кохання хотів,
Щоби шляхом іти, без доріжок,
Щоб від ласки і ніжності млів...
Ти хотів розуміння і віри,
Що ніколи не зрадять тебе,-
Не один про життя без довіри
Пожалкує, його проклине.
Ти так довго шукав ту справжню,
Щоб забути нудьгу й самоту...
Крізь роки ти історію давню
Пригадаєш і пустиш сльозу.
Аж до болю - гарячу і чисту,
Що від серця самого іде,
За ту світлу любов, променисту,
Яка грітиме вічно тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669470
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.05.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова