Цвітуть акації й жасмини
І вже до літа кілька діб
Мурахи чорні, міцні спини
Волочать свій достатку сніп
І сніг білявий від тополі
Свій алерген скрізь розкида
А коні стомлені, а коні
Свій сон ранковий догляда
Їм зараз в поле
В трав розмаї запашні
Де люди також гнуть
Хребти свої
Ех, всі природи подарунки
Травневі грози вищого ґатунку
Де заблукали ви?
Де вас шукати?
Вже час усе довкола освіжати
Останні віддзвенять дзвіночки
І аж дот осені: Ура!!!
Узвар, морозиво, ставочки …
Весела дітям ця пора
… а десь біда така ж пекуча
Як те є сонце в нашім краю
Чорніше чорного, разюча
Тіло і душу вічно крає
Нехай розвіється у далі
Розчиниться немов туман
І щастя кроком мимоволі
Нехай загоїть прірви шрам
Веселки хай одні скрізь будуть
Бо ж квіт дерев один для всіх
Та десь на ньому кулі порох
А десь нектар солодше меду
Одним він тішить око в морок
Ніби весни відлига леду
Як промінь світла і надії
Хай вітер віє
Нехай жевріє все ще
Цвітуть акації й жасмини
Я янголи у вас прохаю
Оберігайте побратимів спини
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.05.2016
автор: Андре Ільєн*