***
І знову сніг мете, сніг тополиний.
І замітає відстані й стежки.
Стікає травень буйно, швидкоплинно!
Звисає в часі кетягом тяжким.
Налитий соком, силою, дощами,
як передвісник щастя й перемог,
в моїх очах пелюсткою причалив
півонії червоної на двох.
Та серце слід відшукує осінній.
І я побачила березовий листок,
який лежав, неначе на картині,
малесенький, на сірому -- пожовк.
І ця дрібниця вразила чуттєво,
немов на порцеляні пастораль...
І здався той листок таким суттєвим,
що пух з тополі замітав печаль.
травень 2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669099
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.05.2016
автор: Надія Позняк