Яка Ти гарна – чепурна .
Але сама … Чомусь сама …
Постава в Тебе неземна ..
І світла – втомлена Душа ..
Своє Ти Щастя виглядаєш
Де ходить Він .. Чому не маєш ?
Чому не бачить Він Тебе ?
Безмежне серце … Біль аж пре…
Від страху Душу розриває ...
А Він десь ходить .. Він шукає ..
Ти злишся , думаєш , мовчиш ..
Лиш біль у серці … аж кипиш ..
Ти не картай Себе дівча ..
Що в Тебе зараз , ще нема .
Що не обнята в темні ночі ..
І сльози котяться дівочі ..
На все в житті причина є ..
Чому не знаєш – що Твоє ?
Чому вагаєшся що раз ?
Чи саме той ? Чи в інший час ?
Чи Він достойний ? Чи крутий ?
Заможний , бідний не простий ?
І так усіх Ти відганяєш …
В уяві Свого « принца» маєш ..
А Він не йде .. Його нема …
Лиш біль у грудях і Сама …
Роки летять – як «пси скаженні»
Як вітер в полі – «навіжені»…
А Він не йде … Його нема …
І сива вже Твоя коса ..
Та зморшки на руках й лиці ..
Ну де ж той « принц» ?!!
Прийде ? Чи ні ?
Одне скажу Тобі дівча …
Як «горда дівка» - то сама ..
Якщо Любов Ти не даєш …
Самотня в старості підеш …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668777
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.05.2016
автор: Мировий