не розділяй ймовірне з неможливим,
стискай міцніш уяви срібний ключ,
безмежність жде за сотими дверима,
розплав реальності вже звичної сургуч!
ключ поверни і падай сам у себе,
із напівмороку в живий аквамарин,
там мрій зростають велетенські стебла
крізь безліч вимірів, небес, множин
забудь про світ розумності й обчислень,
знайомсь з собою, правду привідкрий,
в тобі важлива, знаєш, кожна риса,
бо з них сформований цей неповторний ти
система кожна - плетиво абстракцій,
життя ж твоє - на віддалі руки,
навчись душі своєї не боятись,
щоб стати сильним слабкості прийми
уламки, помилки, страхи й невдачі,
навчись в фундамент досвіду вкладать,
бо те лише, що сам пізнав й побачив,
відчув, складають рівень твоїх знань
слова безликі криються в поняттях,
тобі вдихати сенс у кожне слово й том,
ти можеш неймовірне відшукати,
яким не володів до тебе ще ніхто
ось сто замків. звільни свою безмежність,
йди до нових небес крізь правила й табу,
ти - з правил виняток і свого світу стержень,
на віддалі руки тебе жде власна суть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668432
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.05.2016
автор: Віталій Стецула