-А знаєш,
Я завтра покину тебе, Маргарито…
Сутінки стихнуть. Найдовша закінчиться ніч.
Месу відспівано… і… заколоситься жито,
Таке золоте-золоте…
навсібіч… зусібіч…
-А що мені день?
Я давно вже мелодія ночі,
Найяскравіший з вечірніх твоїх ліхтарів.
Чи позабудеш мої малахітові очі,
Ті, що гортали
найважчий з твоїх букварів?
-То все вже минуло…
Минуло… ти входиш у літо…
В серці не варто тримати картини зими.
Я відпускаю… іди у поля, Маргарито.
( лиш крізь долоні
палають троянди пітьми…)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2016
автор: гостя