Іди… Маргарито…



-А  знаєш,  
Я  завтра  покину  тебе,  Маргарито…
Сутінки  стихнуть.  Найдовша  закінчиться  ніч.
Месу  відспівано…  і…  заколоситься  жито,
Таке  золоте-золоте…
     навсібіч…  зусібіч…

-А  що  мені  день?
Я  давно  вже  мелодія  ночі,
Найяскравіший  з  вечірніх  твоїх  ліхтарів.
Чи  позабудеш  мої  малахітові  очі,
Ті,  що  гортали
     найважчий  з  твоїх  букварів?

-То  все  вже  минуло…
Минуло…  ти  входиш  у  літо…
В  серці  не  варто  тримати  картини  зими.
Я  відпускаю…  іди  у  поля,  Маргарито.
(  лиш  крізь  долоні  
   палають  троянди  пітьми…)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668342
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2016
автор: гостя