На рейках.

НА  РЕЙКАХ.

На  рейках,  на  рейках  недоброї  долі,
Я  всеньке  життя  чомусь  дурно  кручуся.
Не  маючи  дому,  не  маючи  волі,
Чогось  іще  прагну,  чогось  іще  вчуся.
І  наче,  буває,  ось  –  ось  буду  мати
У  своїх  руках  те,  до  чого  стремився!
Та  потяг  нещастя  продовжує  мчати
І  я  невблаганно  під  ним  опинився!
Скалічений  дико,  замучений  тяжко,
Але  ще  живий,  ще  плекаю  надію.
Я  знов  починаю  мандрівку  у  казку,
Я  знов  до  життя  кличу  віру  та  мрію!
Бо  рейки  так  кличуть  у  даль  веселкову!
Бо  рейки  десь  там,  мають  диво  –  вокзали…
Крізь  зціплені  зуби  встаю  знову  й  знову,
Аби    що  я  слабий,  колись  не  сказали.
І  вже,  коли  обриси  милої  мрії,
Так  близько  наблизились:  лиш  дотягнися!
Нещадна  махина  сталевої  дії
Пройшла  по  мені,  аби  я  зупинився!
Розтрощені  кості,  розірвані  м’язи…
Та  серце  живе,  голова  ще  вціліла.
І  знову  душа,  як  минулого  разу,
На  спрагу  життя,  не  на  жарт,  захворіла!
Аби  оця  спрага  з’єдналася  з  кров’ю,
Аби  позагоїлись  тяжкії  рани,
Наповнилось  серце  щемною  любов’ю,
Хоч,  може,  це  буде  востаннє…  востаннє…
Хай  навіть  і  так!    Та  травневої  ночі
Бузковий  туман  по  –  над  нами  стелився.
Закохано  дивлюсь  у  карії  очі,
Бо  з  вуст  її,  любих,  я  меду  напився!
Дві  ямочки  щік,  ніжна  шия  та  груди…
Цілую  це  все,  розплітаю  волосся,
Бо  вдруге  це  щастя,  можливо,  не  буде,
Бо  лихо  моє  іще  спать  не  вляглося.
Вже  рейки  гудуть.  Наближається  потяг.
І  з  рейок  недолі  мені  не    звернути…
Цілую  засльозені  щічки  та  очі,
Щоб  вічно  щасливим  назавжди  заснути!

28  червня  2013  р.        

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2016
автор: dovgiy