Не шукай власних дій у мені,
Бо мій світ – недосяжний і дивний,
Тільки обрій майне вдалині,
Як стечу потічком з верховини.
У воді не буває слідів,
Ти зайдеш в неї двічі, чи тричі,
Можеш скинути радість, чи гнів,
Змити втому на власнім обличчі,
Та не лишиш надій по собі.
Присмак губ розтривожить уяву.
Ти згадаєш колись, далебі,
Ту невипиту вранішню каву.
Змеркне спогад, як стихне струна
Відбринілих співочих акацій.
Залишилась позаду весна.
Не позбулися ми аберацій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2016
автор: Оксана Дністран