Сумною стежиною крокую тихенько рядками
Серед спогаддєвої бурі безсонних ночей.
Чорнилом плюю любов на аркуш словами
Омиваю дощем із вовчих,карих очей.
Я йду по стежині,шукаючи до тебе трап
Серце обвите гіллям із сумної лози.
Дощик на аркуш так тужливо кап-кап.
Ручка не пише-їй вже не вистарчає сльози.
Я шукаю тебе у душевних грозах,АЛЕ!
Інші руки твої кучері ніжністю гладять.
В любовнім покері не завжди випадає "каре"
На мої віршові думки,дощик щоночі продовжує падать.
Можливо,колись,зустрінемось на життєвій стежині
Зустрічні,вітальні обійми,моя ти доленько сумна.
І все,що плюю на аркуш в душевнім чорнилі
На твоїй щоці розповість моя опала сльоза.
С.Кучерявий
19.05.16
23-23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667079
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2016
автор: kucheryavuy77