ЦЕЙТНОТ.
Зробила Доля хід конем
І все життя моє в цейтноті.
Рахую скупо день за днем,
Пірнаючи в купіль скорботи.
Тому що без твоїх очей,
Без світла чару молодого,
Не спати в темряві ночей,
Не знати трепету святого.
Та сталось так! Ми вдвох тепер
Знаходимось у стані пату:
За те, що плітки не роздер,
За те спокутую розплату.
А треба було, пліткарям,
Смердючі писки люто рвати,
Та язика гадючий крам,
Як шип отруйний виривати…
На жаль, не встиг, а чи не зміг,
Що шкодувати! Не повернеш…
Ніч вся у хмарах… я не ліг…
Як соловей ридаю в тернах.
19.05.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2016
автор: dovgiy