ДО ОМРІЯНОЇ.
Всі літа я чекаю тебе
На життєвій розбитій дорозі.
Тільки небо моє голубе
Криють хмари журби і тривоги.
Ти десь є. В цьому впевнений я.
В моїх мріях мов літо зелене.
Була б ти найдорожча моя,
Та шляхи не приводять до мене…
Вже й не знаю чи щастя діждусь,
Чи отак, в самотині, зоскнію…
А літа - мов годинник ідуть
І ведуть на стежки безнадії.
На стежках, де лиш пам’яті дим
Все, що сталось, в ночах обгортає,
Я ще бачу себе молодим,
А літа… а літа – відлітають…
В далечінь звідки зовсім нема
Вороття в сьогодення летюче.
А за хмарами прийде зима,
Сніг закриє оазу квітучу
Де ще залишки мрій, сподівань
Залишаються й досі живими…
На одрі своїх мук і страждань
Я чомусь ще сумую за ними.
18 травня 2016 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666703
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2016
автор: dovgiy