Ми у вуликах-будинках
Проживаємо в містах,
Лише різнемось у вчинках
Та у скоєних гріхах.
А на себе хто працює,
Той маленький комерсант
Й сам своє життя будує
Як заможності гарант.
Але іншого наймає
Вже якийсь великий бос,
Ще й частенько обдирає,
Бо не платить цей барбос.
А хтось ще не влаштувався,
Бо роботи не знайшов,
Грабувати отож взявся
І недолю так зборов.
А старі пенсіонери,
Бо в них пенсії малі,
В них голодні всі манери,
Тож й на владу дуже злі.
Та у вуликах-будинках
В нас багаті не живуть,
Десь за містом у хатинках
По життю долають путь.
Їх хатинки справжні замки
Й охорона на посту,
Щоб здійснити забаганки
Там все є в хвилину ту.
Злидні, бідність і багатство
Розділили в нас людей,
Залишилось націй братство
Жити в мирі для дітей.
Щоби злидні й бідність зникли
Вже із їхнього життя
І заможно жити б звикли
Як свободи здобуття.
17.05.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666462
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.05.2016
автор: Георгій Грищенко