Не журіться, люди, Хоч ніхто у світі
що короткий вік. не бува безсмертним.
Небо синім буде У будь - якім віці
ще багато літ. не спішіть померти.
Це ж весна,а літо
ще до нас прибуде.
Цвістимуть ще квіти
й радісно нам буде.
А за літом осінь Яблука і сливи
прийде жовтокоса, дозріють чудові.
вереснева просинь І осінні зливи,
і сріблясті роси. й ночі загадкові.
Впадуть у садочку
із дерев листочки.
Приїдуть у гості-
доньки і синочки.
А як ще і внуки Для них приготуєм
до нас завітають. ми найкращі страви.
Муки від розлуки Усіх почастуєм
миттю відлітають. й пісні поспіваєм.
В нас на огороді
Кавуни чудові.
Як кажуть в народі:
"Їж і будь здоровий!"
А коли нам осінь Пожуримось трохи,
крилом помахає. як вона відступить.
Ми її попросим Її й наші коси
хай не поспішає. снігами притрусить.
Платежі зимові
нам не по карману.
Та ми комунальні
платим без обману.
Бува залишаємось Та зима ж невічна
холодні й голодні. й їй кінець настане.
Снаги набираємось Знов весна привітна
і вчора, й сьогодні. на порозі стане.
Отож не журіться,
передчасно, люди.
Доки живемо ми,
якось воно буде...
Як світ цей залишим, Там тепло і тихо,
в вічному спокої. й ніхто нас не чує.
Тоді вже не будем І ніяке лихо
стрічатись з бідою. нас не потурбує.
Отож живіть, люди,
допоки живеться.
Небо синім буде
й ще нам усміхнеться...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666281
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 16.05.2016
автор: геометрія