Я щастію тобою – надійно, безмежно, востаннє,
Щоб насититись вдосталь бездонністю нетрів земних,
Те коріння в мені серцевинно наскрізь проростає,
Відігрівши свідомість безсніжних завіїв зими.
Я щастію тобою – так солодко, стримано, щемно,
Що, здається, і небо від заздрощів стане між нас,
Та всі спроби його видаються настільки даремні,
Як можливість згасити сузір’я вздовж зоряних трас.
Я щастіла завжди – не ховалась у хмарах намарне,
Не гасила свічок між каштанових темних алей.
Хтось назве почуття нереальним, чи пак – антикварним,
Відповім, що чистіше від білих розквітлих лілей
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2016
автор: Оксана Дністран