зрозуміти тебе... -
це як наче над прірвою йти по сталевій струні
крізь попіл і дим вулканічної лави на вогник
якого на ланцюжку розхитує вітер в забаві -
сміється тим вогником він
наче задухи від полум"я з прірви замало...
і ступиш на землю під свисти й виски луснутої струни -
по якій ти щойно з острахом крокував з вірою у спасіння
легким невагомим у долі в обіймах
на вітрі хитаючись
хаотичним маханням рук балансував
хапався шукав рівноваги
без надії дістатися вогника на ланцюжку
що на гілці крихкій старого трухлявого древа в аркані
щойно луснутої струни...
торкнешся ногою землі із подивом - ти ще живий!
і цілий дістався мети
тримати в руці ліхтарика на ланцюжку
і вітер вкаже дорогу на вихід із лабіринту питань
з якого не вийти ніяк самотужки -
бо то є блуканням самітним пустим і безцільним...
перейти через річку по деревині
легко мов птахом перелетіти
метеликом з квітки на квітку
кульбабовим зонтиком через озерце калюжі
що дивом з"явилося після стрімкої веселої зливи... -
перйти через річку
тримаючи вітра за бороду
у русі в іншій руці гойдається вогник ліхтарика на ланцюжку...
із лісу у степ
а степом до гір
що білими шапками хмар
вітаються кличуть далі за обрій -
в радості щирій і невимовній від щедрого світла небес
дмухнеш на вогник погасиш
повісиш на шиї тонесенького ланцюжка із ліхтариком
згаслого вогника
забудеш про віру надії та мрії
загубиш втратиш змарнуєш мету
заради якої злетів над білими шапками гір...
...і звалишся гепнешся вниз у руїни
на дно побутових реалій
відкриєш заплющені очі у розумінні -
була то лиш мить забуття між вдихом і видихом
диму смачного духмяного тютюну
давньолітньої темної люльки
неспішно зап"єш ковточком міцної кави
своє глибоке розчарування
зневір"я вишепочеш у ніщо в нікуди
- ...зрозуміти тебе означатиме з"їхати з глузду...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666067
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.05.2016
автор: Ем Скитаній