Проростали корені - виростали верби у моїй душі.
Пагони вербички вітер колихає у нічній тиші.
А лелеченята у гнізді поснули і наснилось їм,
Як у хмари сині з крилами пірнули в неба глибочінь.
Усміхався місяць, в оберемок зорі старано зібрав,
Мов лелечий тато теплозіроньками небо прикрашав.
Між гіллям розлогим місяцеві крила люляють лелек...
Нічка милувалась снами пташеняти серед верб й смерек.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2016
автор: Марія Демянюк