Ти повертаєш мене до життя,
Не знаю як, але змушуєш жити,
Твій голос і руки, твоя доброта,
Немов промовляють:"любити,любити".
Ти розбудив у мені почуття,
Ти нагадав, що я досі жадана,
Тільки шкода, я зовсім не та,
Що долею тобі дана.
Жити без тебе- нестерпна мука,
Біль величезний, спрага жагуча.
Але не знаю насправді, хто ти-
Долі дарунок,чи той, хто тіло й душу мучить.
Тож залишайся мені другом вірним,
Настільки близьким як совість підкаже
Серце тоді стане вільним
І щира дружба дорогу нам вкаже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665395
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.05.2016
автор: Оксана Лащик