Коли я навчалася у 8 класі, після зимових канікул ми залишились без учительки української мови та літератури- наша вийшла заміж і виїхала. Кілька тижнів заміняли уроки інші вчителі. Аж раптом звістка: "У нас новенька!"
Усі подумали - учениця. Ще хтось із хлопців побачив її в коридорі біля кабінету директора - таке собі дівча, ще й з ціпком, бо одна нога коротша за іншу. Тож, недовго думаючи, ще й не познайомившись, хлопці охрестили її "кривенькою качечкою".
Яким же було наше здивування, коли новеньку привів до класу сам директор. У класі зразу ж загуло, як у вулику, і тільки суворий погляд директора навів тишу: "Знайомтесь, це - Марина Серргіївна, ваша нова вчителька української мови і літератури!" Наші здивовано - зневажливі, а в декого й цікаві, погляди сказали все.
Та директор пригрозив: "І без витівок! Зрозуміли?" "Зрозуміли!" -невпевнено загуло у класі.
Учителька несміливо підняла очі і всі наші погляди прикипіли до них. Такої голубизни ніхто з нас досі не бачив. А коли вона ще й зняла хустинку і її кругленьке, із ямочками на щоках, обличчя увінчалося білими кучерями, то всі заціпеніли, навіть охочі побазікати й посміятися. Потім вона привіталася з нами і її мелодійний, привітний і в той же час впевнений голос, покорив нас.
Із перших днів роботи вона заволоділа нами. Слухати Марину Сергіївну було цікаво й легко, крім того вона завжди дослухалася до нашої думки, а ще дуже вдало розпорділяла між нами ролі з творів української класики, що скоро її заняття стали нашими улюбленими. Незабаром вона організувала театральну студію і наші серця підкорилися їй навіки. Ми вже не помічали її фізичних вад, бігали за нею, як фанати.
На жаль не тільки ми не зважали на її фізичні вади.
Ще навчаючись в університеті, наша Марина Сергіївна разом із дівчатами частенько обідала в їдальні будинку офіцерів. Серед військових було немало офіцерів, які намагалися познайомитися зі студентками. Марина помічала пристасні погляди одного красеня на ім"я Олексій. І він запав у душу Марини. Олексій часто намагався заволодіти увагою Марини. Та на заваді їхнім стосункам стояло уроджене накульгування на ногу. Аби не боліло її і Олексія серце, вона одного разу взяла теку з посудом і пошкутильгала до віконця їдальні, демонструючи свою ваду, та ковтаючи сльози. Після цього випадку вона перестала ходити до офіцерської їдальні. А згодом отримала диплом, повернулась до свого містечка. Трохи попрацювавши у міській школі, була направлена в наше село на місце вибувшої вчительки. Але закоханий Олексій віднайшов Марину.І в літні канікули приїхав і забрав її від нас. Ми були і розчаровані, що втратили таку чудову вчительку, але й пораділи за неї і Олексія. Бо, побачивши такі очі, дійсно без них прожити важко. Отож у 9 класі в нас знову була нова вчителька, яка приїхала разом з чоловіком і синочком, і ми вже знали, шо ця нас не залишить. Так воно й сталося.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665295
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.05.2016
автор: геометрія