Колись я вип’ю той ковток вина,
Який припас на дні в старезній бочці,
Проступить між губами сизина,
Дві краплі бризнуть раптом на сорочку.
Ти усміхом вспокоїш: «Не турбуйсь…
Усе пусте…» Погладжу мовчки скроні,
І стане тепло, затишно чомусь,
Посоловіють щастям очі сонні.
Торкнуся щік, і рук - не відведу,
Легким тремтінням шкіра завібрує,
Я порухом зніму твою біду,
Всі забобони, заговори всує.
Цю легкість візьмеш у дорогу ти,
Коли настане час уже іти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2016
автор: Оксана Дністран