ТРАГІЧНІ ДОЛІ ПИРОГОВОЇ ЛЕВАДИ

                                               ТРАГІЧНІ  ДОЛІ  ПИРОГОВОЇ  ЛЕВАДИ*      
                                               6  квітня  1942  року  в  м.  Пирятин  Полтавської  області  німці  
                                                 забили  1600  євреїв  –  стариків,  жінок,  дітей,  які  не
                                                 змогли  піти    на  схід.  Чому  німці  забили  євреїв?  Марне        
                                                 запитання.  Вони  вбили  в  тому  ж  Пирятині  сотні
                                                 українців.  Вони  вбили    в  с.  Клубівка    двісті  білорусів.        
                                                 Вони  повинні  убивати  беззахисних,    у  цьому  зміст  їх
                                                 існування.
                                                                                                                                                             Ілля  Еренбург

Вкраїни  син,  Іван  Третяк,
Від  діда-прадіда  козак,
Єврейку  Віру  полюбив
(Їх  сам  Господь  благословив).
Чорнява  дівчина-краса
Виблискує  її  коса,
І  сіроокий  чоловік
Зійшлися  в  парі  на  весь  вік.
Іван  дружину  поважав,
Циганочкою  називав.
В  любові,  злагоді  жили  –  
І  двох  дівчаток  прижили.
Замріяли,  було,  про  сина,
Коли  плачем  зайшлась  країна!
На  фронт  Івана  проводжали,
А  Віра  з  дочками  чекали.
…Від  горя  жінка  не  хилилась  –  
Нове  життя  у  ній  забилось:
Іван  повернеться  в  Пирятин  –  
Синочок  буде  зустрічати.
І  добре  на  душі  ставало,
Хоч  смерть  повсюди  чатувала.
…У  Великодню  світлу  днину
Сім’я  побільшала  на  сина.
А  як  синочка  називати?
Івана  б  треба  запитати…
А  ранком  породіллю  з  сином
Тривожна  звістка  підкосила.
…Ослаблена,  не  носять  ноги.
Збирається  вона  в  дорогу.
В  руках  у  жінки  сповиточок
(Сховали  добрі  люди  дочок),
А  поряд  –  мати,  друзі,  сестри…
Тривожно-лунко  б’ється  серце.
 –  Невже  це  все?  –  питає  мами.  –  
 Чого  усіх  ведуть  до  ями?
 У  чому  винна  ця  дитина?
Востаннє    дивиться  на  сина.
А  безіменний  сповиточок,
Її  народжений  синочок,
У  сні  несміло  посміхався,
Іще  нічим  не  переймався…
…  Та  нелюд  вихватив  дитину
І  як  пір’їну,  в    яму  вкинув.
 –  Синочку  мій,  кровинко!  Де  ти?
Сльозами  захлинулось    гетто…
Рушниці  бахкали  щосили,
Людей,  немов  траву  ,  косили.
Небачене  було  жахіття
Весни  двадцятого  століття.
                                 ***
…  Мені  здалося,  що  я  там  була,
Що  доля  гетто  по  мені  пройшлася,
Що  кров  єврейська  у  мені  текла,
Що  рана,  не  заживши,  запеклася…
Я  тут  і  там.  Я  мертва  і  жива.
Я  на  землі,  щоб  бачити  і  чути,
Щоб  спільним  серцем  вимовить  слова  :
 –  Я  пам’ять.  Не  дозволю  вам  забути!

*Пирогова  Левада  –  мальовничий  куточок  Полтавщини,  розташований  між  м.  Пирятин    і  с.  Тарасівка  Гребінківського  р.,  де  весною  1942  року  фашисти  знищили  тисячі  мирних  жителів  –    підпільників,  активістів,  керівників,  євреїв…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664912
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.05.2016
автор: Ніна Третяк