Я уві сні тобі намріялась така:
Зайшла в кімнату, сором скинула: «Кохаю»,
І заструмилась радість неприкрита та п’янка,
Нектарами наповнила до краю.
Ішла неспішно, крок за кроком, навмання,
Довкілля терпло, пересичене мовчанням,
Не прикривали більше душу залишки вбрання,
Лиш простір намагнітився бажанням.
І кожна мить єднала обрій в спільне наш,
Наліт стирало серце із довіри - фальш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.05.2016
автор: Оксана Дністран