Як солдати верталися з фронту,
Клекотало й дзвеніло: "УРА!"..
Та не всім у весняну погоду
Розкривалися вікна добра.
Людський натовп радів Перемозі,
І гудів, і шумів, ніби ліс.
Ми спіткнулись тоді на порозі,
Бо наш тато в бою десь поліг.
Кожен спогад про тата - це дотик:
До душі і до серця, й чола.
Їх не змиють дощі і морози,
Наша туга нестерпна була.
Хоч хотілося бігти нам з братом,
Зустрічати солдатів з війни.
Ми ще вірили - прийде наш тато,
В сяйві усмішок, сонця й весни.
Зазирнули в кімнату до мами,
Із лиця вона стерла сльозу.
Доторкнулась голівок руками:
-І я, дітки, теж з вами піду.
Ми пішли на Майдан Перемоги.
Було все: сльози, радість, "УРА!"
Закінчились воєнні дороги,
Миру й праці настала пора.
Як солдати верталися з фронту,
Зустрічали їх села й міста,
Перемога - для всіх Перемога,
І надія на краще життя.
І ми з мамою також раділи,
І крізь сльози кричали: "УРА!"
Хоч малі, та ми вже розуміли:
ПЕРЕМОГА - це крок до добра!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664816
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 09.05.2016
автор: геометрія