Я про доленьку свою,
Розкажу що вередлива,
Мов та жінка у маЮ
Гонорова і красива.
То всміхнеться мов весна,
То насупить свої брови,
Скаже – випий ти вина,
Підірвати щоб основи
Уже звичного життя
Й потягнуло б у минуле,
Щоб зробити відкриття
Кращого ми не здобули.
Я подумав так і є,
Світ навколишній змінився,
Кожен робить те своє
Із яким у світ родився.
Хтось грабує все у всіх,
Ради грошиків вбиває,
Більшість каже це вже гріх
Й ледве в праці виживає.
Працювали колись всі,
Це було у сімдесятих,
А ліниві молодці –
Також у в’язничних хатах.
Безробітні ж нині скрізь,
Як живуть ніхто не знає.
Це питать до них не лізь,
Хтось грабує, хтось вмирає.
Мо’ це зміниться у нас,,
Поможи нам в цьому Боже,
Щоб настав нарешті час
І заможним став би кожен.
03.05.16.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663762
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 04.05.2016
автор: Георгій Грищенко