А Він завжди робив все, як належить,
Не нарікав на долю, ніс свій хрест,
У глибині Його очей безмежних
Таїлась вічна загадка небес.
За це Його схотіли розіп’яти,
Кричали і сміялися кати,
Та ще й один із учнів Його зрадив,
Він тільки скаже: «Боже, їм прости».
Ісус Христос смиренно йшов на страту,
Заради тебе Бог на смерть пішов,
Він не хотів невинно помирати,
Та цілий світ спасла Його любов.
Як Він молився, то у ту хвилину
У відчаї здригнулася земля.
«О, Боже, нащо Ти мене покинув?
Нехай же воля збудеться Твоя.»
Сьогодні через кілька тисяч років
Із глибини святих церковних врат
До тебе щиро промовляє Бог твій,
Ти більш ніколи вже Його не зрадь.
Блакитними небесними очима,
Розп’ятий Бог на тебе дивиться з хреста,
Як глянеш в очі ти Йому, людино
Тоді, коли настане час Суда?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662503
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2016
автор: Юлія Л