Листок останній з дерева паде,
Листок календаря пів ніч перегортає,
Отак, лист до листка
Життя минає.
Заходиш в нього, перший крик
Мов кип*яток ошпарює легені,
Смак молока, пісочниця, совок
І вже з дитинства відчинились двері.
За них з цікавості заглянеш,
І увірвалось, -
Буквар, правопис, алгебра і твір,
Дзвінок останній, випускний,
По п*ятдесять дісталось…
Було це вчора лиш, а нині
Кошлата курява занесла двір.
І вже дорослий світ
Зрива рожеві окуляри,
Ніхто запросто так не передасть привіт,
І буде все: любов і дружба, зрада, чвари
На сонці мружитиметься чорний кіт,
Який від часу час дорогу переходить,
Відро порожнє лапами несе,
В такий нехитрий спосіб семафорить
Сюди не йди, бо тут ні те, ні се.
А де воно се, те якого хочеш?
І розумієш чи, на чім зійшовся клин?
Прокинувся. Знов голову душі морочиш,
Хоча, як є душа, то вже не є один.
А далі що? А далі,-
Листок осінній з дерева паде,
Листок календаря пів ніч перегортає
Життя минає....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662497
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 27.04.2016
автор: олег у