Йде дощ - бродяга за вікном,
На серці туга,
А ти калюжами бредеш
Такий байдужий.
Густіють хмари в небесах,
Ну, що сказати:
Пташина й та спішить в гніздо,
Щоб не літати.
А ти бредеш, бредеш, бредеш
Куди попало.
Ну, що з тобою, говори,
Чому так сталось?
Забракло слів, то помовчи,
Лиш зупинися,
Тихенько Богу помолись,
А ще, вклонися.
І він почує бідолаху,
Ще й пожаліє
І вся нудьга, що в тебе є
Навік зотліє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662425
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2016
автор: Світлана Петренко