Подаруй мені шал горобиної ночі,
Розпанахай мій спокій на тисячу нот,
На величній скрижалі всесвітньої прощі
Ми у грішниках числимось, люба, давно.
Лиш за те, що твій погляд мене приголубить,
Теплим променем слово у душу ковзне…
Запевняє ромашка: « Не любить? Полюбить!»
Вона, певно, утішити хоче мене.
І за те, що надію боюся зурочить,
І відкрити таїну, відому тобі,
Що в обіймах твоїх задихатися хочу,
А натомість лиш маю тривогу і біль.
Оминемо недолі святенницький почерк,
Знавісніймо на хвилях розкованих мрій.
Подаруй мені шал горобиної ночі,
Як скрижаль провіщає у пеклі горіть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661650
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2016
автор: stawitscky