Говорим: «Одному – ввесь вік везе,
хоча того щасливчик і не вартий».
Хто знає…
Нісенітницю верзем,
а істину не можем розгадати.
У чому щастя?
Кожному – своє.
Я свій неспокій щастям називаю.
І тим, що право це у мене є, –
горджусь.
А заздрісному – співчуваю.
Люблю пісні – і радісні, й сумні.
Людей люблю, і щирим – щиро вірю.
Останній необірваній струні
ДОВІРЮ.
1981
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661556
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2016
автор: Олександр ПЕЧОРА