Не нам судити долі.

Хотілось  йти  зорі  назустріч.
Та  заблудилась  у  ярах.
Хотілось  хоть  краплину  щастя.
Та  вибрала  не  той  я  шлях.

Хотілось  із  весною  в  серці
життя  прожити.Та  зима
холодним  подихом  війнула.
Покрилась  інеєм  душа.

В  саду  так  квітнуть  хризантеми.
Під  ранок  мерзнуть.Що  робить?
Коли  холодну,люту  зиму
не  зупинить,не  пережить.

І  розуміють  квіти  скоро
опустять  голови  свої.
Їх  не  зірвали,щоб  зігріти.
Під  снігом  так  заснуть  вони.

Хотілось  їм  як  і  мені
з  весною  в  серці  жити.
Та  долі  різні.Квіти...Люди...
Не  нам  життя  судити.

Ми  зиму  разом  зустрічаєм.
Беззахистні  і  босі.
Сніжинки  пелюстки  вкривають
мов  сивиною  коси.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661532
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.04.2016
автор: zhmerinchanka