Коли над домом чутно літаки
Дзвенить в повітрі туга і безчасся
І вже немає сили і снаги
І все не так і все чомусь не в масті
Тікай з будинку в поле чи у сад
Там вічна тиша - не прядуть не сіять
Рослини трави й неба зіккурат
Не метушаться і майна не ділять
Натомість ти - блаженний оглашенний
Терзаєш марно ближніх і себе
Шукаєш ніби чисте - сокровенне
Знаходиш завжди нице і брудне
* Зіккурат - храм у давньому Вавилоні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661481
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.04.2016
автор: Той,що воює з вітряками